Аналіз
стану розгляду Голопристанським районним судом Херсонської області
цивільних справ, що виникають із сімейних правовідносин
за 2016 рік
І. Відповідно до плану роботи Голопристанського районного суду Херсонської області на ІІ півріччя 2017 року на підставі показників статистичної звітності, враховуючи інформацію, надану структурними підрозділами апарату, підготовлено аналіз стану розгляду Судом справ про адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів за 2016 рік.
Завданням даного аналізу є відображення процесів, що відбуваються при здійсненні правосуддя по даній категорії справ. Використання статистичної інформації має важливе значення для своєчасного виявлення тенденцій, що виникають у судовій діяльності, їх аналізу для вжиття необхідних заходів задля усунення недоліків у роботі та підвищення рівня здійснення судочинства.
Відповідно до штатного розпису кількість суддів Голопристанського районного суду Херсонської області становить 7 суддів. У 2016 році 1 суддя (Данілевський М.А.) приступив до розгляду справ у грудні 2016 року, а 1 суддя (Гаврильченко Ю.В.) здійснювала відправлення правосуддя протягом січня-квітня 2016 року до закінчення строку повноважень судді.
ІІ. Сімейні правовідносини регулюються положеннями Конституцією України, Сімейним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Як визначено статтею 3 Сімейного кодексу України (далі - СК), сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 5 СК України держава бере на себе обов'язок щодо охорони сім'ї, дитинства, материнства та батьківства, а також створення умов для зміцнення сім'ї. Це головне загальне положення, яке стосується сім'ї, визначає її значення в суспільстві та ставлення до неї держави. Держава здійснює по відношенню до сім'ї державну політику, яка є складовою соціальної політики України. Мета державної сімейної політики полягає у забезпеченні сприятливих умов для всебічного розвитку сім'ї та її членів, найповнішої реалізації сім'єю своїх функцій і поліпшення її життєвого рівня, підвищення ролі сім'ї як основи суспільства.
Саме на суди покладається забезпечення можливості збереження сім’ї, недопущення порушення права дитини на утримання після розірвання шлюбу, забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток.
Протягом 2016 року до Голопристанського районного суду Херсонської області надійшло 340 цивільних справ відносно спорів що виникають з сімейних правовідносин (залишок нерозглянутих справ на початок звітного періоду 33 справи): із зазначеної кількості розглянуто 330 справ, із них із ухваленням рішення про задоволення позову - 282 справи, по 84 справах судом виносилось заочне рішення в порядку встановленою статтею 224 ЦПК України, закрито провадження у справі в 9 справах, залишено без розгляду 31. На кінець звітного періоду 43 справи перебувало у залишку. Із порушенням терміну розгляду справ даної категорії. визначеного ЦПК України розглянуто 10 справ.
До спорів , що виникають із сімейних правовідносин відносяться:
- спори про розірвання шлюбу;
- спори про стягнення аліментів;
- спори про встановлення батьківства або материнства;
- спори про позбавлення батьківських прав;
- а також спори про поділ спільного майна подружжя, про визначення місця проживання дитини, заяви про право на шлюб, про усиновлення тощо, по яких аналіз стану розгляду справ даної категорії не проводився.
ІІІ. Справи про розірвання шлюбу
У 2016 році в провадженні Голопристанського районного суду Херсонської області знаходилось 177 справ про розірвання шлюбу, з них 164 розглянуто, із задоволенням позову - 148 справ, залишено без розгляду - 14, а по 2 справах закрито провадженням. Станом на кінець звітного періоду 13 справ перебувають у залишку .
Суд при розгляді справ зазначеної категорії використовував надану йому законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей, у межах встановленого ч. 5 ст. 191 ЦПК шестимісячного строку за обґрунтованим клопотанням подружжя чи одного з них.
Питання про відкладення судового розгляду і визначення строку для примирення вирішувалось після з'ясування обставин справи з урахуванням фактичних взаємин подружжя, мотивів та причин розлучення шляхом постановлення ухвали в нарадчій кімнаті.
Основними причинами розірвання шлюбу сторони вказували:
1) непорозуміння між сторонами, різні характери і погляди на життя;
2) зловживання алкоголем з боку відповідача, сварки і бійки на ґрунті пияцтва;
3) небажання утримувати сім'ю і вести спільне господарство, фактичне припинення шлюбних відносин;
4) втрата почуття любові та поваги один до одного;
5) інші причини.
Рішення суду у справах про розірвання шлюбу відповідали вимогам ст. 215 ЦПК. У них, зокрема, зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення наведенні відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах ДРАЦС (найменування органу, що зареєстрував шлюб, дата реєстрації, номер актового запису), прізвища подружжя до шлюбу і згідно зі свідоцтвом про його реєстрацію, рішення про залишення прізвища особі, яка змінила його під час реєстрації шлюбу, чи відновлення дошлюбного прізвища.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими та такими, що суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей. З цією метою суд при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно й всебічно з'ясовував фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення, забезпечував участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін та вживав заходів до примирення подружжя.
Справи про розірвання шлюбу розглядалися у визначені законом строки, із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
На рішення в справах про розірвання шлюбу апеляційні скарги не подавалися.
У 2016 році у провадженні Голопристанського районного суду Херсонської області перебувало 118 цивільних справи про стягнення аліментів, з них 107 справ розглянуто, із задоволенням позову 88, залишено без розгляду - 13, а по 4 справах закрито провадження. Станом на кінець звітного періоду 12 справ перебувають у залишку .
Слід виділити декілька різновидів справ даної категорії, це справи про стягнення аліментів на утримання дитини, про стягнення аліментів на утримання дружини, про стягнення аліментів на утримання батьків.
Так, обов'язок батьків утримувати дитину закріплений в главі 15 СК України. Батьки зобов'язані утримувати як неповнолітніх дітей, так і повнолітніх, які продовжують навчання. Крім того, батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані додатковими обставинами.
Вивчення справ даної категорії вказує на те, що позовні заяви про стягнення аліментів на утримання дитини подаються в переважній більшості одним з батьків до іншого, який не проживає спільно з дитиною незалежно від того, чи перебували батьки в зареєстрованому шлюбі. Також на розгляді суду перебували позови інших осіб, з якими проживає дитина (опікунів, діда або баби, або самої дитини) до одного з батьків.
Позовні вимоги заявлялися позивачами про стягнення аліментів на утримання дитини (дітей) як у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька так і в твердій грошовій сумі.
При визначені розміру аліментів суд враховував стан здоров'я та матеріальне становище як дитини, так і платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Оскільки відповідно до положень Закону України "Про судовий збір" позивачі в даній категорії справ звільняються від сплати судового збору, суди завжди приймали рішення про стягнення суми судового збору з відповідача на користь держави.
В апеляційному порядку було оскаржено 4 рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини, з яких 3 залишено без змін, 1 - змінено.
Так, рішенням суду задоволено позов П. до У. про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки в розмірі 500 грн. щомісячно починаючи з дня звернення до суду до повноліття дитини. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Не погоджуючись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив змінити рішення та визначити розмір аліментів, що підлягає стягненню з нього на користь позивачки на утримання дитини в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд апеляційної інстанції відхилив апеляційну скаргу та залишив рішення суду першої інстанції без змін.
В іншій справі рішенням суду задоволено позов С. до Ч. про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з дня звернення до суду з позовом до повноліття дитини. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Не погоджуючись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив змінити рішення та визначити розмір аліментів, що підлягає стягненню з нього на користь позивачки на утримання дитини в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції змінив, стягнувши з відповідача розмір аліментів в твердій грошовій сумі - 1000 грн. щомісячно починаючи з дня звернення до суду з позовом до повноліття дитини. При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що відповідач офіційно не працевлаштований, займається підсобним сільським господарством вирощує сільськогосподарські рослини на продаж разом з батьками, має нерегулярний, мінливий дохід.
На розгляді суду за аналізує мий період часу перебували позовні заяви про стягнення аліментів на утримання дружини.
Права та обов'язки подружжя по утриманню регулюються главою 9 СК України. Так, відповідно до ч.2 ст.84 СК України, право на утримання (аліменти) має той з подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
У 2016 році позовні зави про стягнення аліментів на утримання дружини були задоволені судом.
В апеляційній інстанції 2 рішення суду першої інстанції, які переглядалися за апеляціями відповідачів, залишені без змін.
Наприклад, рішенням суду частково задоволено позовна заява Л.О. до Л.С. про стягнення аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн. та стягнення аліментів на утримання дружини в розмірі 400 грн. щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку. При цьому суд врахував матеріальне становище відповідача, який офіційно не працевлаштований, є працездатною особою, має освіту молодшого спеціаліста - судномеханіка, може працювати за спеціальністю, не має утриманців та зобов'язаний утримувати малолітню дитину та дружину до досягнення дитиною трьох років. В той час як позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, потребує матеріальної допомоги. Рішення суду залишено без змін судом апеляційної інстанції.
Крім того, законом передбачено обов'язок повнолітніх дітей утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (глава 17 СК України).
На розгляді суду у 2106 році перебувала також справа про стягнення аліментів з повнолітнього сина на користь непрацездатного батька.
Так, рішенням суду в задоволені позову Б.Б. до Б.М. про стягнення аліментів відмовлено. Суд апеляційної інстанції скасував дане рішення та ухвалив нове про задоволення позову і стягнення з Б.М. (сина) на користь Б.Б. (батька) аліменти на утримання в розмірі 300 грн. щомісячно починаючи з набрання рішенням законної сили. Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки обов'язок батьків утримувати дитину не залежить від їхнього матеріального стану, то і обов'язок дітей утримувати батьків не пов'язується з цією обставиною. Для виконання обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі. Оскільки позивачем доведено наявність цих двох підстав, а відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Як показує аналіз матеріалів справ про стягнення аліментів, позовні заяви в основному відповідали вимогам чинного законодавства, до них додавалися необхідні документи, що підтверджували обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, справи даної категорії розглядалися судом як правило у визначені законом строки, із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей. Такий захід може застосовуватися тільки за рішенням суду. Конституція України гарантує дітям усі права, необхідні для їхнього розвитку і життя.
Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого — заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов’язки стосовно дитини. Частиною 1 ст. 164 СК встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.
Зокрема, мати, батько можуть бути позбавленні батьківських прав, якщо вони:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками, або з одним із них, на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї з народження.
Так, у 2016 році у провадженні Голопристанського районного суду Херсонської області перебувало 33 справи зазначеної категорії, з них 27 справ розглянуто, із задоволенням позову 26 справ, відмовлено у задоволенні позову по 1 справі, залишок не розглянутих справ на кінець звітного періоду склав 6 справ.
При розгляді справ даної категорії суд чітко дотримувався вимог Конституції України та законів України, враховував положення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" , Конвенції з прав дитини, Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року та інших нормативно правових актів.
При розгляді справ про позбавлення батьківських прав до участі в судовому засіданні згідно із ч. 4 ст. 19 СК України та Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" обов’язково залучається орган опіки та піклування. Відповідно до положень ст. 19 СК України орган опіки та піклування обов’язково подавав до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Справи про позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 109 ЦПК України розглядалися судами за місцем проживання відповідача, яке визначалося відповідно до ст. 29 ЦК України.
Як правило, додатковими позовними вимогами в справах про позбавлення батьківських прав були: стягнення аліментів, встановлення опіки (піклування) тощо.
Предметом апеляційного розгляду стали дві справи даної категорії.
Так, рішенням суду відмовлено в позові Т. до К. про позбавлення останнього батьківських прав щодо його доньки мотивуючи тим, що позивачка не довела факт ухилення відповідача від утримання дитини, крім того, суд встановив факт відмови позивачки отримувати грошові кошти від позивача на утримання доньки. Позивачкою також не доведено факт ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Суд апеляційної станції залиши дане рішення без змін.
В іншій справі, рішенням суду задоволено позовні вимоги Є. до М. про позбавлення батьківських прав щодо малолітньої доньки. При цьому суд виходив з того що відповідач маючи реальну можливість протягом тривалого часу не зустрічається та не спілкується з дитиною, не провідує її не цікавиться її життям, фізичним та духовним розвитком, не проявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не приймає жодної участі у вихованні доньки, не проявляє батьківської турботи та любові, не надає матеріальної допомоги. Проте, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції та скасував рішення, ухвалив нове, яким відмовив в позові. При цьому зазначив, що позивачкою не наведено доказів винної поведінки відповідача щодо ухилення від батьківських обов'язків. Крім того, позиція позивача, а саме намагання спілкуватися з дитиною, піклуватися про неї та виховувати її, матеріальна участь в її утриманні свідчать про те, що він ніяким чином не ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Як показує аналіз, справи про позбавлення батьківських прав в своїй переважній більшості розглядалися у визначені законом строки, із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
У 2016 році у провадженні Голопристанського районного суду Херсонської області перебувало 1 справи про встановлення батьківства або материнства, на кінець звітного періоду знаходилася у залишку, провадження по якій було зупинено.
VIІ. Закриття провадження у справах про спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Відповідно до статистичних даних за 2016 рік Голопристанським районним судом закрито провадження у 9 справах про спори, що виникають із сімейних правовідносин, що складає 2.4 % від кількості справ даної категорії, що перебували на розгляді суду.
Статтею 205 ЦПК України передбачено перелік підстав, коли суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, це:
1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;
2) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
3) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;
4) сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом;
5) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим;
6) померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
7) ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.
Вивчення матеріалів справ про спори, що виникають із сімейних правовідносин, показало, що підставами для закриття провадження у справі стали:
- наявність рішення суду, що набрало законної сили, постановленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (3 справи про стягнення аліментів);
- сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом (3 справи про поділ майна подружжя, 1 справа про стягнення аліментів);
- померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (2 справи про розірвання шлюбу, де одній справі помер позивач, а в іншій - відповідач).
Ухвали суду в зазначених справах відповідали вимогам цивільного процесуального законодавства, в апеляційному порядку не були оскаржені.
VIІІ. Залишення без розгляду позовних заяв у справах про спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Відповідно до статистичних даних за 2016 рік Голопристанським районним судом залишено без розгляду 31 позовну заяву у справах про спори, що виникають із сімейних правовідносин, що складає 8.3% від кількості справ даної категорії, що перебували на розгляді суду.
Відповідно до вимог ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо:
1) заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності;
2) заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
3) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;
4) спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді;
5) позивач подав заяву про залишення позову без розгляду;
6) між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді;
7) особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;
8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;
9) позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засідання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
Вивчення матеріалів справ про спори, що виникають із сімейних правовідносин, показало, що підставами для залишення позовної заяви без розгляду були:
- належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (3 справи про розірвання шлюбу, 1 справа про стягнення аліментів, 1 справа про оспорювання батьківства, 1 справа про надання дозволу на вивезення дитини за кордон);
- позивач подав заяву про залишення позову без розгляду (12 справ про стягнення аліментів, 11 справ про розірвання шлюбу, 2 справи про поділ мана подружжя).
Той факт, що за ініціативою позивачів (повторна неявка в судове засідання або подача заяви про залишення позову без розгляду) спір, що виник із сімейних правовідносин перестає бути предметом розгляду суду, вказує на примирення сторін, позасудове вирішення спірних питань в добровільному порядку, що звісно приводить до позитивних наслідків, налагодження стосунків між подружжям, збереження сім'ї тощо.
Ухвали суду в зазначених справах відповідали вимогам цивільного процесуального законодавства, в апеляційному порядку не були оскаржені.
ІХ. Підсумки
Отже, як показує аналіз справ що виникають із сімейних правовідносин, майже усі справи даної категорії розглядалась у встановлені законом процесуальні строки, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Рішення та ухвали судів відповідали вимогам, встановленим ЦПК України.
Судді в повній мірі досліджували обставини справи, визначали характер спірних правовідносин, завжди правильно визначали норму матеріального закону, який підлягав застосуванню до вказаних правовідносин, чітко і неухильного дотримувалися норм чинного законодавства при розгляді цивільних справ, забезпечуючи своєчасне вирішення питань відкриття провадження у справах, належну підготовку справ до розгляду, розгляд справ протягом розумного строку, підвищення особистої відповідальності за якісний та оперативний їх судовий розгляд, дотримання правил підсудності, належне складання та оформлення процесуальних документів, реагування на випадки порушення законодавства відповідними учасниками правових відносин.
У мотивувальній частині рішення судді викладали встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, чітко викладали резолютивну частину, яка повинна містити висновки по суті не забуваючи при цьому зазначати в ній висновок суду про розподіл судових витрат.
Поодинокі випадки оскарження рішень суду в справах даної категорії та незначна частка скасованих (змінених) рішень судом апеляційної інстанції (0.9% від розглянутих справ) вказує на високу якість розгляду таких справ Голопристанським районним судом.
Проблемних питань при вирішенні спорів, що виникають з сімейних правовідносин у суддів Голопристанського районного суду Херсонської області не виникало.
Даний аналіз вважаю за необхідно довести до відома суддів Голопристанського районного суду на зборах суддів.
Суддя
Голопристанського районного суду
Херсонської області І.В.Третьякова
_03_03.png)
