Аналіз
стану розгляду Голопристанським районним судом Херсонської області
цивільних справ, що виникають із сімейних правовідносин
за 2017 рік
І. Відповідно до плану роботи Голопристанського районного суду Херсонської області на ІІ півріччя 2018 року на підставі показників статистичної звітності, враховуючи інформацію, надану структурними підрозділами апарату, підготовлено аналіз стану розгляду Судом цивільних справ, що виникають із сімейних правовідносин за 2017 рік.
Завданням даного аналізу є відображення процесів, що відбуваються при здійсненні правосуддя по даній категорії справ. Використання статистичної інформації має важливе значення для своєчасного виявлення тенденцій, що виникають у судовій діяльності, їх аналізу для вжиття необхідних заходів задля усунення недоліків у роботі та підвищення рівня здійснення судочинства.
Відповідно до штатного розпису кількість суддів Голопристанського районного суду Херсонської області становить 7 суддів. У 2017 двоє суддів (Гаврильченко Ю.В., Третьякова І.В.) не здійснювали відправлення правосуддя у зв’язку із закінченням строку повноважень судді.
ІІ. Сімейні правовідносини регулюються положеннями Конституцією України, Сімейним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Як визначено статтею 3 Сімейного кодексу України (далі - СК), сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 5 СК України держава бере на себе обов'язок щодо охорони сім'ї, дитинства, материнства та батьківства, а також створення умов для зміцнення сім'ї. Це головне загальне положення, яке стосується сім'ї, визначає її значення в суспільстві та ставлення до неї держави. Держава здійснює по відношенню до сім'ї державну політику, яка є складовою соціальної політики України. Мета державної сімейної політики полягає у забезпеченні сприятливих умов для всебічного розвитку сім'ї та її членів, найповнішої реалізації сім'єю своїх функцій і поліпшення її життєвого рівня, підвищення ролі сім'ї як основи суспільства.
Саме на суди покладається забезпечення можливості збереження сім’ї, недопущення порушення права дитини на утримання після розірвання шлюбу, забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток.
Протягом 2017 року до Голопристанського районного суду Херсонської області
- надійшло 388 цивільних справ відносно спорів що виникають з сімейних правовідносин, що на 48 справ даної категорії більше в порівнянні з 2016 роком (залишок нерозглянутих справ на початок звітного періоду склав 43 справи),
- із зазначеної кількості розглянуто 373 справи, тоді як у 2016 році цей показник становив 330 справ,
- із них із ухваленням рішення про задоволення позову розглянуто – 315 справ, у минулому році - 282 справи,
- по 83 справах судом виносилось заочне рішення в порядку встановленою статтею 224 ЦПК України, у 2016 році – 84 заочних рішення,
- закрито провадження у справі в 10 справах, у 2016 році – в 9 справах,
- залишено без розгляду 41 позов, у 2016 році – 31 позов,
- на кінець звітного періоду 58 справ перебувало у залишку, в минулому році залишок нерозглянутих справ склав 43,
- Із порушенням терміну розгляду справ даної категорії, визначеного ЦПК України у 2017 році розглянуто 12 справ, в минулому 2016 році - 10 справ.
В апеляційному порядку було оскаржено 12 судових рішень в справах даної категорії, що становить 3,2 % від загальної кількості розглянутих справ у 2017 році. Скасованих та змінених судових рішень за аналізує мий період – 6, що становить 1,6% від загальної кількості розглянутих справ.
До спорів, що виникають із сімейних правовідносин, які перебували на розгляду Суду в період 2017 року, відносяться: спори про розірвання шлюбу; спори про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання дитини, стягнення пені за прострочення сплати аліментів, зменшення розміру аліментів; спори про встановлення батьківства або материнства; спори про позбавлення батьківських прав; про визначення місця проживання дитини тощо, а також спори про поділ спільного майна подружжя. Крім того, в порядку окремого провадження судом розглядалися такі заяви: про усиновлення, заяви про право на шлюб, встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу тощо, по яких аналіз стану розгляду справ не проводився. В порядку наказного провадження судом були розглянуті заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
ІІІ. Справи про розірвання шлюбу.
Відповідно до даних статистичної звітності у 2017 році в провадженні Голопристанського районного суду Херсонської області знаходилось 203 справи про розірвання шлюбу, що на 26 справ більше порівняно з минулим роком, з них 183 справи розглянуто, із задоволенням позову - 160 справ, залишено без розгляду - 21, а в 1 справі закрито провадження. Станом на кінець звітного періоду 20 справ перебувають у залишку.
Суд при розгляді справ зазначеної категорії використовував надану йому законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей, у межах встановленого ч. 1 ст. 191 ЦПК шестимісячного строку за обґрунтованим клопотанням подружжя чи одного з них. Після набрання чинності нової редакції Цивільного процесуального кодексу України суд при розгляді справ зазначеної категорії зупиняв провадження у справі з надання сторонам строку для примирення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.251 ЦПК України
Вивчення справ про розірвання шлюбу показало, що питання про відкладення судового розгляду і визначення строку для примирення вирішувалось судом після з'ясування обставин справи з урахуванням фактичних взаємин подружжя, мотивів та причин розлучення шляхом постановлення ухвали в нарадчій кімнаті. Проте позитивний результат спостерігається мізерний
Отже, статистичні дані вказують на те, що в 2017 році порівняно з минулим роком зросла кількість поданих до суду позовів про розірвання шлюбу та кількість розглянутих судом справ із задоволенням позовів. Отже, враховуючи статистичні дані, спостерігаються невтішні тенденції. Кількість шлюбів, що розпадаються, росте з кожним роком, на стадії судового розгляду подружжя до примирення майже не приходять та подальше збереження сім’ї вважають неможливим та недоцільним, що робить неможливим забезпечення судом при розгляді даної категорії справ збереження сім’ї.
З позовних заяв про розірвання шлюбу вбачається, що основними причинами розірвання шлюбу позивачі вказували:
1) непорозуміння між подружжям, різні характери і погляди на життя;
2) зловживання алкоголем з боку відповідача, сварки і бійки на ґрунті пияцтва;
3) небажання утримувати сім'ю і вести спільне господарство, фактичне припинення шлюбних відносин, фактичне утворення одним із подружжя іншої сім’ї;
4) втрата почуття любові та поваги один до одного;
5) інші причини.
Рішення суду у справах про розірвання шлюбу відповідали вимогам ст. 215 ЦПК. У них, зокрема, зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення наведенні відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах ДРАЦС (найменування органу, що зареєстрував шлюб, дата реєстрації, номер актового запису), прізвища подружжя до шлюбу і згідно зі свідоцтвом про його реєстрацію, рішення про залишення прізвища особі, яка змінила його під час реєстрації шлюбу, чи відновлення дошлюбного прізвища.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими та такими, що суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей. З цією метою суд при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно й всебічно з'ясовував фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення, забезпечував участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін та вживав заходів до примирення подружжя.
Справи про розірвання шлюбу розглядалися у визначені законом строки, із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
У 2017 році одне рішення в справі про розірвання шлюбу стало предметом апеляційного розгляду та за його результатами було змінено.
Так, заочним рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області задоволено позов про розірвання шлюбу, після розірвання шлюбу за П. залишено прізвище «П». Не погоджуючись з рішенням суду відповідачка подала апеляцію, вказуючи, що суд вирішив питання її прізвища після розірвання шлюбу без її відома. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо неможливості поновити подружні відносини та зберегти сім’ю. В частині рішення щодо розірвання шлюбу залишено без змін, але змінено в частині залишення відповідачу прізвища після розірвання шлюбу. В цій части резолютивна частина рішення змінена, а саме залишено відповідачу дошлюбне прізвище «К».
У 2017 році у провадженні Голопристанського районного суду Херсонської області перебувало 107 цивільних справ про стягнення аліментів (що на 11 справ менше порівняно з 2016 роком), з них 99 справ розглянуто, із задоволенням позову 85, залишено без розгляду - 13, а по 1 справі закрито провадження. Станом на кінець звітного періоду 8 справ нерозглянуті перебувають у залишку.
Слід виділити декілька різновидів справ даної категорії, це справи про стягнення аліментів на утримання дитини, про стягнення аліментів на утримання дружини, про стягнення аліментів на утримання батьків, про збільшення або зменшення розміру аліментів, про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка навчається, про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів тощо.
Так, обов'язок батьків утримувати дитину закріплений в главі 15 СК України. Батьки зобов'язані утримувати як неповнолітніх дітей, так і повнолітніх, які продовжують навчання. Крім того, батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані додатковими обставинами.
Вивчення справ даної категорії вказує на те, що позовні заяви про стягнення аліментів на утримання дитини та інші пов’язані з утриманням дитини позови подаються в переважній більшості одним з батьків до іншого, який не проживає спільно з дитиною незалежно від того, чи перебували батьки в зареєстрованому шлюбі. Також на розгляді суду перебували позови інших осіб, з якими проживає дитина (опікунів, діда або баби, або самої дитини) до одного з батьків.
Позовні вимоги заявлялися позивачами про стягнення аліментів на утримання дитини (дітей) як у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька так і в твердій грошовій сумі.
При визначені розміру аліментів суд враховував стан здоров'я та матеріальне становище як дитини, так і платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. В справах про стягнення додаткових витрат на дитину суд враховував особливі обставини, що мають істотне значення в справі, а саме наявність у дитини здібностей та бажання їх розвивати, або наявність у дитини хвороби, яка потребує додаткових витрат для лікування дитини тощо, відповідно до вимог ст.185 СК України.
Оскільки відповідно до положень Закону України "Про судовий збір" позивачі в даній категорії справ звільняються від сплати судового збору, суди завжди приймали рішення про стягнення суми судового збору з відповідача на користь держави.
В апеляційному порядку було оскаржено 9 рішень суду даної категорії, з яких 4 залишено без змін, 2 скасовано з ухваленням нового рішення, 1 скасовано із закриттям провадження у зв’язку із заявою позивача про залишення позову без розгляду, 2 - змінено.
Аналіз причин скасування та зміни рішень вказує на те, що суд першої інстанції задовольняючи позови про стягнення аліментів у зв’язку з навчанням дитини не в достатній мірі враховував матеріальний стан відповідача, його стан здоров’я, наявність інших утриманців. А стягуючи пеню за прострочення сплати аліментів, суд першої інстанції не врахував вимоги ст.196 СК та висновки ВСУ, викладені в певних постановах щодо визначення та вирахування розміру пені, що стало підставою для скасування рішення та ухвалення нового про відмову в позові, або для зміни рішення та зменшення суми аліментів або пені.
На розгляді суду за аналізує мий період часу перебували позовні заяви про стягнення аліментів на утримання дружини.
Права та обов'язки подружжя по утриманню регулюються главою 9 СК України. Так, відповідно до ч.2 ст.84 СК України, право на утримання (аліменти) має той з подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
У 2017 році позовні зави про стягнення аліментів на утримання дружини були задоволені судом.
В апеляційній інстанції 1 рішення суду першої інстанції про стягнення аліментів на утримання дружини, яке переглядалося за апеляцією відповідача, змінено, зменшено розмір аліментів на утримання дружини присуджених судом першої інстанції з 1000 грн. до 500 грн. щомісячно.
Як показує аналіз матеріалів справ про стягнення аліментів, позовні заяви в основному відповідали вимогам чинного законодавства, до них додавалися необхідні документи, що підтверджували обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, справи даної категорії розглядалися судом як правило у визначені законом строки, із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
В порядку наказного провадження судом було розглянуто 20 заяв про видачу судового наказу про стягнення аліментів та видано 20 судових наказів.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей. Такий захід може застосовуватися тільки за рішенням суду. Конституція України гарантує дітям усі права, необхідні для їхнього розвитку і життя.
Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого — заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов’язки стосовно дитини. Частиною 1 ст. 164 СК встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.
Зокрема, мати, батько можуть бути позбавленні батьківських прав, якщо вони:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками, або з одним із них, на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї з народження.
Так, у 2017 році у провадженні Голопристанського районного суду Херсонської області перебувало 37 справ зазначеної категорії (що на 4 справи більше ніж в минулому періоді), з них 33 справи розглянуто, із задоволенням позову 29 справ, відмовлено в позові – в 3 справах, із закриттям провадження – 1 справа, залишок не розглянутих справ на кінець звітного періоду склав 4 справ.
При розгляді справ даної категорії суд чітко дотримувався вимог Конституції України та законів України, враховував положення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" , Конвенції з прав дитини, Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року та інших нормативно правових актів, а також з врахуванням практики Європейського суду з прав людини .
При розгляді справ про позбавлення батьківських прав до участі в судовому засіданні згідно із ч. 4 ст. 19 СК України та Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" обов’язково залучається орган опіки та піклування. Відповідно до положень ст. 19 СК України орган опіки та піклування обов’язково подавав до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Справи про позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 109 ЦПК України розглядалися судами за місцем проживання відповідача, яке визначалося відповідно до ст. 29 ЦК України.
Як правило, додатковими позовними вимогами в справах про позбавлення батьківських прав були: стягнення аліментів, встановлення опіки (піклування) тощо.
Предметом апеляційного розгляду стала одна справа даної категорії, рішення в якій залишено без змін.
Так, рішенням суду відмовлено в позові Д. про позбавлення останньої батьківських прав щодо її сина та доньки мотивуючи тим, що позивач не довів факт винної поведінки відповідача щодо умисного злісного ухилення матері від виконання батьківських обов’язків, в той час як позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на особу, а з урахуванням обставин даної справи застосування такого заходу не буде відповідати інтересам дітей і є надто суворим щодо відповідачки. Суд апеляційної інстанції залишив дане рішення без змін.
Як показує аналіз, справи про позбавлення батьківських прав в своїй переважній більшості розглядалися у визначені законом строки, із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
У 2017 році у провадженні Голопристанського районного суду Херсонської області перебувало 3 справи про встановлення батьківства або материнства, із них розглянуто 2 справи, в 1 справі позов задоволено, в 1 справі позов залишено без розгляду, на кінець звітного періоду 1 справа знаходилася у залишку, провадження по якій було зупинено.
Предметом розгляду суду апеляційної інстанції судові рішення в даній категорії справ у 2017 році не були
VIІ. Закриття провадження у справах про спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Відповідно до статистичних даних за 2017 рік Голопристанським районним судом закрито провадження у 10 справах про спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Статтею 205 ЦПК України передбачено перелік підстав, коли суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, це:
1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;
2) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
3) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;
4) сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом;
5) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим;
6) померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
7) ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.
Вивчення матеріалів справ про спори, що виникають із сімейних правовідносин, показало, що підставами для закриття провадження у даній категорії справ стали:
- сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом (4 справи про поділ майна подружжя, 1 справа про визначення часу побачень з дитиною);
- померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (1 справа про розірвання шлюбу, 1 справа про позбавлення батьківських прав, 1 справа про поділ майна подружжя);
- наявність рішення суду, що набрало законної сили, постановленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (1 справи про стягнення аліментів, 1 справа про поділ майна подружжя).
Ухвали суду в зазначених справах відповідали вимогам цивільного процесуального законодавства, в апеляційному порядку не були оскаржені.
VIІІ. Залишення без розгляду позовних заяв у справах про спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Відповідно до статистичних даних за 2017 рік Голопристанським районним судом залишено без розгляду 41 позовну заяву у справах про спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Відповідно до вимог ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо:
1) заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності;
2) заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
3) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;
4) спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді;
5) позивач подав заяву про залишення позову без розгляду;
6) між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді;
7) особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;
8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;
9) позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засідання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
Вивчення матеріалів справ про спори, що виникають із сімейних правовідносин, показало, що підставами для залишення позовної заяви без розгляду були такі:
- належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;
- позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.
Той факт, що за ініціативою позивачів (повторна неявка в судове засідання або подача заяви про залишення позову без розгляду) спір, що виник із сімейних правовідносин перестає бути предметом розгляду суду, може вказувати на позасудове вирішення сторонами спірних питань в добровільному порядку, що звісно приводить до позитивних наслідків, налагодження стосунків між подружжям, збереження сім'ї, домовленість між батьками щодо утримання дитини тощо.
У 2017 році 1 ухвала суду про залишення позову без розгляду була оскаржено до апеляційної інстанції та скасована з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Так, своєю ухвалою суд залишив без розгляду позов Л. про зменшення розміру аліментів у зв’язку з повторною неявкою позивача. Проте суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду, зазначив, що з матеріалів справи не вбачається повторність неявки позивача, а тому відсутні підстави для залишення позову без розгляду.
ІХ. Підсумки
Отже, як показує аналіз справ що виникають із сімейних правовідносин, майже усі справи даної категорії розглядалась у встановлені законом процесуальні строки, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Рішення та ухвали судів відповідали вимогам, встановленим ЦПК України.
Судді в повній мірі досліджували обставини справи, визначали характер спірних правовідносин, завжди правильно визначали норму матеріального закону, який підлягав застосуванню до вказаних правовідносин, чітко і неухильного дотримувалися норм чинного законодавства при розгляді цивільних справ, забезпечуючи своєчасне вирішення питань відкриття провадження у справах, належну підготовку справ до розгляду, розгляд справ протягом розумного строку, підвищення особистої відповідальності за якісний та оперативний їх судовий розгляд, дотримання правил підсудності, належне складання та оформлення процесуальних документів, реагування на випадки порушення законодавства відповідними учасниками правових відносин.
У мотивувальній частині рішення судді викладали встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, чітко викладали резолютивну частину, яка повинна містити висновки по суті не забуваючи при цьому зазначати в ній висновок суду про розподіл судових витрат.
Поодинокі випадки оскарження рішень суду в справах даної категорії та незначна частка скасованих (змінених) рішень судом апеляційної інстанції (вказує на високу якість розгляду таких справ Голопристанським районним судом.
Проблемних питань при вирішенні спорів, що виникають з сімейних правовідносин у суддів Голопристанського районного суду Херсонської області не виникало.
Даний аналіз вважаю за необхідно довести до відома суддів Голопристанського районного суду на зборах суддів.
Суддя
Голопристанського районного суду
Херсонської області І.В.Третьякова
_03_03.png)
