03.06.2019 р. судом присяжних Голопристанського районного суду Херсонської області ухвалено вирок відносно громадянина Р., 1983 року народження, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 153 ч.3 КК України як задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства з використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинене групою осіб, що спричинило особливо тяжкі наслідки та п. 10, 12 ч. 2 ст. 115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, поєднане з насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Згідно обвинувального акту Р. обвинувачувався в тому, що він у період часу з 16 квітня 2016 року до 17 квітня 2016 року, знаходячись в квартирі в смт. Брилівка Цюрупинського району Херсонської області, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, діючи за попередньої змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, з метою задоволення своєї статевої пристрасті неприродним способом відносно Ч., усвідомлюючи, що потерпіла в силу свого похилого віку не може чинити опір та перебуває в безпорадному стані, скористався її беззахисністю, умисно, застосовуючи психічне та фізичне насилля, насильно задовольнив з нею свою статеву пристрасть неприродним способом. Після чого, діючи за попередньої змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, умисно нанесли Ч. ряд ударів ножем. В результаті отриманих тілесних ушкоджень остання померла на місці події.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений Р. свою вину в інкримінованих йому злочинах не визнав, показав, що застосовуючи погрози та катування співробітники поліції змусили оговорити себе, зізнатися у вчинені інкримінованих йому злочинів, яких він насправді не вчиняв. За цей час у нього у супереч його волі відбирали біологічні зразки, відбитки пальців, вилучили його одяг та взуття, без його добровільної згоди. Також працівники поліції детально розповідали про обставини вчинених злочинів, щоб він їх запам’ятав, малювали йому план-схему квартири, в якій знайшли вбиту жінку, розташування меблів та інших предметів у квартирі. Внаслідок погроз та катування він погодився прийняти участь у слідчому експерименті, де показував як він вчиняв зґвалтування та вбивство Ч., про обставини яких йому перед цим неодноразово повідомляли працівники поліції.
Згідно вироку суду, під час розгляду справи, судом встановлено порушення відносно обвинуваченого прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме порушення конституційного права особи на недоторканість житла, порушення права на захист.
Численні докази по справі, які надано стороною обвинувачення, визнано судом недопустимими у зв’язку з отриманням їх у позапроцесуальний спосіб, з грубим порушенням норм кримінального процесуального закону.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Разом з тим, наявність певних опосередкованих доказів та хронологія досудового розслідування у даному кримінальному провадженні дає суду можливість зробити висновок про правдивість показань обвинуваченого (з урахуванням того, що сторона обвинувачення не надала суду жодних доказів у спростування версії подій, які виклав обвинувачений у своїх показаннях у судовому засіданні), намагання сторони обвинувачення створити штучні докази вини Р. у вчиненні злочину.
Вироком суду Р. визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст. 115 ч.2 п. 10, 12, ст. 153 ч. 3 КК України та по суду виправдано за недоведеністю винуватості у вчиненні злочину.
Міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосовану до Р. – скасовано та звільнено останнього з-під варти із зали суду негайно.
Вирок суду не набрав законної сили.
_03_03.png)
